Антигероїчне
як є...
Я убив, бо не міг так жити…
День-у-день… Чи моя вина?
А між нами – смертельний віддих,
І дилема – я – чи – вона?
Так! Убив, бо не міг інакше…
І коли вона йшла в юрбі –
Утішав всіх усміх пропащий!
Я ж хотів його мать собі!
І убив! Що ж я міг ще дати?
Чи б зі мною вона була?
Я – звичайний, вона – крилата!
(хай її вже огорне мла!)
Чи ж убив? Чи звільнився тільки?
Бо очистив свій власний світ?
І – допоки – ще – з – нею – грішний?
А без неї?.. Співець сюїт?
І це зовсім не те убивство,
Що чиєсь обриває життя!
Хай вже буде навіки вільна,
Якщо Тут не була моя!
