Я МАЮ ПРАВО НА ЛЮБОВ
Барон гуляв по саду,
Вдихав той аромат,
І відганяв досаду –
Було це серед свят.
Із парубком високим,
Виходила в той сад
Білявка синьоока,
Сіяв на ній наряд.
Вона неначе Фея,
Подумав сам Мирон,
Цвіте немов Лілея,
Найкраща із Мадонн.
А голос, ніби скрипка
Смичком струни торкне,
Вона, як та лебідка,
Чи сонечко ясне!
Чи мо вона Жар-Птиця?
Весела, як весна!
Це ти моя цариця,
Лілея чарівна.
Які ж блакитні очі
Помітив в ній Мирон,
А погляд заморочив,
Пропав в барона сон
І кожний день старався
Ходити в сад барон.
Навіки закохався
В Лілею, як бутон.
А руки у Лілеї,
Ніжніші всіх дівчат,
Вона, як Королева
З сім’ї аристократ.
Її супроводжали
Від всяких перепон,
Вона теж роздивлялась,
Туди, де йшов барон.
А доля не обходить,
Назустріч повела:
«Добридень» - він підходить,
Вона відповіла.
А посмішка пестива
На люблячім чолі,
Природна і вродлива,
І мила взагалі.
Дозвольте запитати
Лілеє чарівна:
«Я хочу дуже знати
Яке у Вас ім’я?»
Таке, як Ви сказали,
Лілея – звуть мене.
Ви чули, може знали?
Ні…Ім’я – чарівне!
Ви Ангел в Божім раю,
Вмить вимовив барон.
Тут Ангелів немає,
Почувсь Лілеї тон.
А Вас як величають?
Лілея жартома
Спитала у відчаю,
Соромлячись сама.
Мирон – подавши руку,
Лілеї і в присмак
Поцілував їй руку,
Залишив в пам`ять знак.
Лілея стрепенулась:
«Ви парубок не мій».
І швидко відвернулась
Зніяковів мерщій.
Стежина повертає
Лілеї слід удаль,
Про біль душі не знає
Й Миронову печаль.
Вогонь в душі палає
І камінь в серце ліг,
І парубок вмирає
Між двох отих доріг.
О, Всемогутній Боже!
Ой що ж я на поров?!
Я жити більш не зможу,
Верни мою любов!
Красо моя, єдина,
Кохання – майбуття!
Найкраща синьйорина
Звела моє життя.
Слова дійшли вітрами
Від дива в сизу рань,
Лілея шепче мамі,
Їй тяжко від страждань.
У сяйві зелень цвіту
Тяжкий вчорашній день
Залишив первоцвітом
У мозку біль – мігрень!
Душа немов в пожежі
В розкритих небесах,
Шукає у мережі
Той біль, що в двох серцях.
В розпеченім благанні
Зустрілись дві душі,
В стражданні це кохання,
Ніхто не заглушить.
В ромашках візерунку
Під щебет солов’їв,
Найперший поцілунок
Їх медом напоїв.
Одна жага єднання
В гармонії злилась…
В медовому коханні
І ніжності клялась.
Пронести у змужніння
Чесноти в правоті,
Зростити покоління
Найкраще в красоті.