Осіння цариця
Сукеночка порвалася до долу,
Пальто в болоті, збиті чобітки.
Утомлена, невиспана і квола...
Соромлячись, приховуєш латки,
Блукаючи у пошуках пригоди.
Такою ти, осінняя царице,
Володарко прекрасної пори,
Мов одинока зранена вовчиця,
Безцільно проживаєш вечори
Під листопад плаксивої негоди.
Тебе б закутати в м`якеньку шаль,
Додати стрічку щастя у віночок,
Налити у горнятко м`ятний чай
(А мо і коньячку малий ковточок...)
І золотом засяє твоя врода,
Хоч і безжальна до жінок природа...
Київ, 2013
