Сорок Восьмий Колискова №7
Імлиста ніч
здуває з пліч
сніжинки волохаті,
а за вікном
столітній гном
так проситься до хати.
Пусти мерщій
у дім у свій
старого дядька гнома
і засинай,
а він нехай
розкаже монотонно
про солов’їв
та їхній спів,
про пагони розквілі.
Бач за вікном
столітній гном
стоїть посоловілий.
І всяк рядок
його казок
цікавий таємничий,
а щоб їх чуть,
то треба буть
розчиненою в тиші.
Імлиста ніч
здуває з пліч
сніжинки в небо раннє,
а за вікном
столітній гном
говорить: надобраніч!..
13.01.2014 12:54 Оля Стасюк |
 Красивий вірш, але чому число 7??? |
13.01.2014 12:50 Ірина Затинейко-Михалевич |
 така ніжна колисанка-казка! |
13.01.2014 02:09 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже-дуже сподобалось! Особливо про столітнього гнома! А скільки в Вас колискових. Бачу, що як мінімум, сім! )) |
13.01.2014 01:13 Марієчка Коваль |
 Гарне веселе римування) слухайте, 48, поставте якусь авку, так буде взагалі чудесно. |
13.01.2014 00:28 Коруняк Жанна Борисо... => © |
 Вмієте розказувати цікаво ,таємниче-загадково. |
12.01.2014 23:20 Олена Вишневська |
 Содобалося))) |