Ейхорнія

з рубрики / циклу «Літо»

Сьогодні був хороший, світлий день.

І ранок теж. Хоча не встигнув з часом.

Не було див – окрім твоїх пісень,

І неба, що згубилось в хризопразі.

А ще було так світло на душі,

Що їй надовго відібрало мову.

Жовтіли непомітні спориші.

Розкрилася ейхорнія казкова.

Я думала спочатку, що це сон,

Бо там цвіте і папороть, і туя.

Якщо ж дістанеш хоч один бутон,

То я тебе, можливо, поцілую…

Але – дивись! Вода – мов крижана,

Ейхорнія – далеко і глибоко!

Не лицар ти, не дама я твоя,

Отож тобі даремна ця морока…

Сама не хочу в воду я, хоча

Заради Неї можна й на край світу.

Аж надто вчарувалася душа

Оцим лілово-білим дивноцвітом.

Візьміть участь в обговоренні

Красиво, цікаво...я навіть назву прогуглив)

Дуже гарно і пізнавально! Не знала раніше про таку рослину! ))

Олю! Чудово, що ти підтримуєш українську традицію флористичного вірша! Ще й так гарно й поетично її розвиваєш!
Я згадую твої поетичні описи картин! Нічого подібного не зустрічала до цього! Не кожна б доросла людина так описала б картину, навіть простими, не римованими словами! Ти - молодчинка! Давай теж озвучку! Я ще під враженням текстів, які слухала вчора на поетичному вечорі. Все таки так ніхто не начитає, як сам автор)))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ