Робінія

з рубрики / циклу «Літо»

В її душі – багато мрій і грації,

Вона тендітна, ніжна і п’янка.

Робініє, закохана акаціє!

Ти звідки тут, чаклунко? Хто така?..

Заполонила віттям, наче морем,

Увесь шматочок неба за вікном…

На тебе кинув оком клен із двору –

А хоч би раз шелеснула листком!

Стоїш собі, холодна і красива,

Ще й горда від квіток, як він прикрас.

Робініє, лелітко моя біла,

Ну подивись на нього хоч би раз!

Бо швидко пробіжить цей час зелений

Й весільна осінь стане на порі.

А восени робінії і клени –

Найкращі диво на усій землі…

Візьміть участь в обговоренні

12.04.2014 22:13 Ганна Коназюк => ©

Буде одним з улюблених. Дуже вже полюбяю такий стиль написання... Просто душа радіє і серце відпочиває!..)))

Чудовий вірш! Я й не знала, що акація ще й так зветься! ))

Дуже гарно! Так ніжно! Так трепетно! Чудовий опис робінії)))

хороший такий

Не вірш, а краса...) А мавка у ролі весільної свахи? Адже "Стоїш собі, холодна і красива,
Ще й горда від квіток, як від прикрас.
Робініє, лелітко моя біла,
Ну подивись на нього хоч би раз!"... - чудове вмовляння!!!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ