Не бояться спротиву
з рубрики / циклу «Політичне»
Вже майже не бояться того спротиву.
Вже встали із колін. І не тремтять.
І очі не німіють вже від подиву,
Побачивши Грушевську “благодать”.
Захоплені у вирі перемоги,
Залюблені у чисте майбуття,
Співають гімн молитвою до Бога -
Щоб не кидав країну в забуття.
Ми вже не ті, хто вилізли з печери -
Ворожі, дикі, мовчазні раби.
Ми знаємо міністрів і прем”єрів,
І бачимо таких же, як вони –
У чорних касках, лють звірячо-дика,
Глухі до болю і до всіх благань...
Ми є країна. Сила в нас велика,
Багато мрій, захоплень і бажань.
Такі от ми – і добрі, й войовничі.
Терпіли, але перейшли межу.
І, знаєте, країна досі кличе,
До всіх кричить – от що я вам скажу!
І ще скажу, що кепські в нас закони.
А так все добре, файний в нас народ.
Отож, здолаймо разом перепони, -
Пішли?
Кудись... Ну хоч би до висот...
