Три клаптики душі
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я не жила, я мліла все життя.
Отак торкала пензлями тонкими
Листок подій без фарби каяття,
Без болю й сліз - безглуздо і незримо.
Ну що, скажи? Захочеш – покричиш,
Захочеш – сердься, ображайся, смійся,
Але цей дощ – залиш мені, залиш!
У тебе ж в чаші сліз моїх по вінця!
У тебе є три клаптики душі,
Оті три клапті, що без них не можу:
Любов закинув зовсім в спориші,
Тривожну Ніжність зовсім не тривожиш….
Шалену Мрію кинув в забуття….
Отак свіча спалахує – навіки.
Я ж не жила, я мліла все життя!
А що тепер? Без мрій… Душі… Каліка…
