Червоний сніг

з рубрики / циклу «Про долю»

Простий народ під плаху ліг,

Политий кров’ю білий сніг,

Хтось від того шкірить зуби,

Доки ганьба тривати буде.

Кому народ – це знаряддя,

Кому непотріб та сміття,

Хто сльози ллє, а хто радіє,

А сніг ще більше червоніє.

Брат на брата – страшний гріх,

Не замете слідів тих сніг,

Для них не варта і гроша,

Чиясь знедолена душа.

Кому не лінь всі пруть до влади,

Не за народ – наживи ради,

Панські палаци та угіддя,

Скільки ще буде це свавілля?

Гребуть немає тому впину,

Так вони люблять Україну,

Червоний сніг, як та калина,

Стогне від болю Україна.

м. Славута,