29.01.2014 21:53
for all
85 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ірина Червінська-Мандич

Застеліть мені снами дорогу мою

До кінцевого спомину Божого царства,

Сни нехай кольоровими будуть, молю,

А не півбожевільним сегментом митарства.

Позавішуйте вікна у домі моїм

Мелодрамами із елементом печалі,

Хай вже виплачу очі за тим несвоїм,

Що любов записала на вічних скрижалях.

Хай не чую я інших мелодій пісень,

Що лунають щоденно із радіостанцій

І примушують синій утрачений день

Ще до сну розділить стацій на чотирнадцять.

Мені снами дорогу, молю, застеліть,

Краще вже хай у сон летаргічний полину,

Аніж бачити й чути, як привид століть

Знов стоїть за спиною синів України.



19.02.2013

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.01.2014 23:06  © ... => Тетяна Ільніцька 

еге ж, сумно ((( 

 30.01.2014 23:04  © ... => Олена Вишневська 

Дяка) 

 30.01.2014 11:43  Олена Вишневська 

Чудови написано! 

 30.01.2014 11:20  Тадм 

гарно 

 30.01.2014 02:13  Тетяна Ільніцька => © 

Спершу здалося, що це така меланхолійна настроєва поезія. Але фінал... Вразив! Всі ми зараз так думаємо! Всі "хворіємо" цією недугою! 

 29.01.2014 22:54  ГАННА КОНАЗЮК 

Красиво і патріотично... 

 29.01.2014 22:16  © ... => Світлана Рачинська 

це не самопожертва, просто у нашій країні вже століттями нічого не змінюється, на жаль. є така пісня Тартака "Я не хочу бути героєм України". дивлюсь я на те все, що відбувається зараз у державі і ще страшніше стає. таке враження, що людям недоговорюють, що їх мають за дурнів ((( хочу помилятись 

 29.01.2014 22:03  Світлана Рачинська => © 

Вражаюча духовна самопожертва... СИЛЬНО.