Електричка
з рубрики / циклу «Ліловий світ»
Розкажу вам як учора, бігла я з роботи.
Запізнилась на маршрутку,
Та й пішла на потяг.
На пероні контролери в дублянках поважно,
Перевірка йде квитків, дивляться уважно.
Підлетіла електричка,
Сіра наче птаха.
Погрузився наш народ.
Замерз бідолаха.
У вагоні, людно й брудно,
І дихати важко.
Он в одному із купе, весела компашка.
Розложили хлібець й сало,
І чарка по кругу,
- Випив першу, - не затримуй
- Тягни зразу другу.
Жіночки сидять поважно,
Лузкають насіння,
І додолу ту лузку, кидають сумлінно.
Чолов`яга їде з ночі, розлігсь на сидіння.
Стирчать ноги на проході,
Не дай Боже потривожить, в нього сновидіння.
От і дійство почалося!
Розкрилися двері,
Попереду сумка в клЄтку, фартух, як земелька,
- А хто хоче біляша!!! - розкрилася пелька.
На перчатках нема пальців, ото витребеньки,
І із сумки біляша дістає швиденько.
У бумагу замотала, аж сало стікає,
І уже ота рука грошики щитає.
- Кому нитки?! Кому голки?!
Ще й труси в додачу.
Лійки, щітки, батарейки,
Ще й клею на здачу.
А музики, як заграли.
Сумну затягнули.
Ті, що були на підпитку, аж сльозу змахнули.
- Кому пиво?! Колу-ром?! І тонік із джином?!
Оживилась наша молодь, і скупає мило.
- Кому "Джека" в шоколаді?! Халви й мармеладу?!
- Діду, гроші доставай!
- Нуга із горіхом! - купиш її для онука, буде йому втіха.
Їдуть, лаються, сміються, у тамбурі бійка.
Невесела моя сповідь, та що тут робити...
Коли ми свою культуру вміємо гнобити.
Розвезе всіх електричка, доставить додому.
Ніч постоїть у депо, вимиють підлогу,
І на завтра вже готова їхать по нас знову.
Ми ж трудящий і співучий, народ України!
Нахиляли, а ми йшли, голову тримали!
А в вагоні у малому, до низів упали.
Вийшла з тої електрички,
В серці стільки смутку.
Це не вихід, розумію.
Іду на маршрутку.
