05.02.2014 00:20
для всіх
236
    
  8 | 8  
 © Шупер Віктор

Це так складно - бути птахом

це так складно - бути птахом, 

літати під зоряним небом

і бачити вогні нічних міст.

це так до болю самотньо -

чути шелест лише власних крил, 

а вітер - єдиний свідок твого існування -

шепоче без впину тобі, 

що ти - ніхто, 

що ти - порожнє місце, 

що ти приречений на страждання.

 

вічність високо.

вона кличе тебе, 

тож ти тягнешся до зірок

черговим помахом крил.

і зорі так близько, 

що перехоплює подих

але ти дихаєш.

ти дихаєш протяжно і важко

не від тисячі почуттів -

просто надто боляче наодинці

вдихати сутність нічних світів.

 

і ти падаєш.

щоразу ти падаєш на світанку.

ти падаєш каменем

лише щоб торкнутись землі.

ти маєш відчути твердь, щоб знати, 

що десь ще існують люди, 

що десь ще літають птахи, 

що десь ще співають пісні.

ти падаєш, щоб підійматись

туди, де не гаснуть зорі, 

туди, де безмежним морем

ти в небі і небо в тобі.

 

це ж так складно - бути птахом -

особливо якщо це назавжди.



10.01.2014р. [18:45]

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2014 10:41  Деркач Олександр => © 

як на мене самотність класна штука - свобода і привілей вибору) а вірш гарний

 05.02.2014 18:04  Якобчук Павло => © 

Тетяна Белімова хороший друг і порадник

 05.02.2014 18:03  Якобчук Павло => © 

Віктор і все-таки каменем буде краще.
З повагою П. Якобчук

 05.02.2014 16:18  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобалось! Роздуми про доречність крилатості такі тяжкі навіть для свого сприйняття...

 05.02.2014 10:32  Олена Вишневська 

Сподабалось. Цікаві роздуми))

 05.02.2014 01:20  Мальва СВІТАНКОВА 

Чудовий політ поета!

 05.02.2014 00:02  Тетяна Белімова => © 

Фігура єдинопочатку, яку ви використали, надає билинного звучання вашому верлібру. По-філософськи. Глибоко.

 04.02.2014 23:53  Ганна Коназюк 

Вікторе! Кожна людина на цій планеті хоч раз, але була дуже-дуже самотньою. Кожен цей стан переживає по-своєму, та хочеться, звичайно, щоб він тривав не довго... Ви дуже реалістично написали. І хоч у мене в домівці зараз діти кричать, коти м"явчать, "громадське" працює, та вічула цей стан кожною клітинкою, а це значить, що ви "майстер слова"...)) Сподобався Ваш вірш.

 04.02.2014 23:45  Світлана Рачинська => © 

Люди - майже як птахи... Тільки мріють літати і водночас бояться цього. Гарні роздуми... А ми, як виявилось, земляки! Вітаю.