Прощавай дитинство
Тік-так, щось цокає в кишені,
Мабуть, то пора, що нагадує осінь,
Малює сюжети, сидить на дивані,
Тікає беззвучно, безслідно в нікуди.
В 16.00 на старому екрані
Без спізнень почнеться дитяче кіно.
Дитинство, кохане, приходь хоч у гості,
Тебе нагодую солодкою ватою,
Дам тобі чаю і бубликів з медом,
Ми будем гуляти на лузі за хатою,
Я розкажу як без тебе живеться,
Про мого коханого, друга, про брата,
Про те, як беззвучно серденько б’ється,
Як рветься на вітрі тканина картата.
Про радість життя, і про втрачені смутки,
Про сонце, про небо і незабутки,
Про все, що на світі можливо сказати:
Як можна жаліти, страждати, кохати.
Для тебе, дитинство, на будь-яку тему
Я вирішу, навіть, найскладнішу дилему.
Усе що захочеш зроблю я для тебе,
Ти лиш не йди, забарися ще трохи,
Я знаю – підеш, то уже не вернешся,
Можливо, забудеш зворотні шляхи,
Востаннє ласкаво мені посміхнешся,
Тебе забирають на крилах птахи.
2012 р.