Я з губ твоїх нап’юся досхочу
Я з губ твоїх нап’юся досхочу,
Того чарівного, пахучого дурману,
Пусти мене без крил взлечу,
Подамсь у вись, до краю океану,
А через мить уже назад примчу.
Пусти мене в сади квітучих мрій,
Я звідти принесу корзину квітів
Набридло рухатися по землі сирій,
Взлечу, хоча б, на крилах журавлів,
А ти мене в думках своїх зігрій.
Набридло рухатись по краю горизонту,
Він нескінченний і веде в нікуди,
Як на війні, між лініями фронту,
Загину я, як гинули там люди,
І віднесусь у вічную мерзлоту.
Як на війні, в коханні почуваюсь,
Уже байдуже: чи жива, чи мертва,
Знесилена життям додолу опускаюсь,
Але, на жаль, я не єдина жертва,
І хай там що, - я гордо посміхаюсь.
Знесилена життям спіткаюсь, піднімаюсь,
Прямую далі, з вітром по путі,
За всі гріхи покутуюсь і каюсь,
Досягну те, що було на меті,
І з вірою в душі невтомно сподіваюсь.
2012 р.
