Ах, осінь, осінь – дощ, сльота...
Ах, осінь, осінь – дощ, сльота,
Болото, моква, мокротеча…
Із жовтим листям марнота.
Од холоду здригають плечі.
Вода в калюжі хлюпотить.
Стоїть щеня піджав хвісток.
І жалюгідно скавучить –
Воно промокло до кісток.
У серці сум, в душі журба -
Туга, зажура, сумування.
Неначе всіх проблем гурба
Враз вимага мого втручання.
Навколо сірі кольори
Усе брудне, грязьке і кальне.
Неначе котиться з гори
Щось величезне і фекальне.
Неначе все це назавжди.
Й думки сумні тієї миті…
Неначе тільки горе й ти
Самі лишились в цілім світі.
Дивнé бажання – утекти,
Сховатись, щезнуть, схоронитись.
Від нескінченної сльоти
Ще дуже хочеться… напитись…