Лист Атоса
Всего шестнадцать лет.
Таких изысканных манеp
Во всем Пpовансе нет...(с)
Моє прокляття і моя кохана,
я Вас забув.
Чи просто дуже хочу
без спогадів лиш раз зустріти ранок?
Без болю проводжати темнінь ночі?
Тонути у хмільному забутті
вже так набридло.
В пекло забирайтесь!
Бо Ви ж звідтіль прийшли – туди і йдіть!
Із вами Граф навчився помирати.
Стільки імен і стільки помилок.
Ви не моя, а я не Ваш тим паче.
І присягаюсь, шпага буде поки
існує наша лицарська удача.
Я обіцяю Вашу вірну смерть.
Клянуся я у серці поховати,
як Ви вбивали безліч своїх жертв.
Міледі, я навчився Вам прощати.
Вас так багато, а мене так мало.
Можливо, Граф був Ваш, та я тепер Атос.
Тій клятій Леді Вінтер завжди не вистачало,
чогось, що в Вас було.
Чи це мені здалось?
Графиня де Ля Фер мене пробачить,
Як пробачають янголи на небі.
Ви ж знаєте, що Граф вже не заплаче,
а мушкетеру цього і не треба.
Моє прокляття і моя кохана,
я Вас забув.
І смерть вашу забуду.
без спогадів Атос зустріне ранок.
Графині де Ля Фер більше не буде.
