Ні, я не відьма! На тебе не чаклувала!
Ні, я не відьма! На тебе не чаклувала!
Не володію приворотом зовсім!
Але якось вночі намалювала
Із почуттів моїх пожовклу осінь.
І ти прийшов… Залишив за межею
Все те, що знав колись давно до мене!
А почуття мов вкрилися іржею,
І стало враз якесь все незбагнене.
Ти зрозумій, що винні ми обоє.
А мій малюнок зовсім ні до чого.
І я не відьма! Вибач, мій ковбою!
Не жаль мені сьогодні анічого…