24.02.2014 00:12

18+

426

5 | 5

 © Оля Стасюк

На межі весни

після майдану

Не хочеться в театр, на прем”єри,

Там зараз тільки марево куліс.

От я сьогодні бачила... Венеру!

І у комети – дуже довгий хвіст!

Бджола, ще млява, віднайшла підсніжник,

Кошлатий джміль пихтів, як паротяг.

Он вітер ще й, зимовий перебіжчик,

Злітав у соснах... І в сосні застряг.

Отак і ми давно уже застрягли.

Куди іти нам? Уперед? Назад?

Дивіться – вже ж весна до сонця спрагла,

Прийде весна, це, людоньки, не жарт!

І що весні ми скажем? Подолали?

Вона що скаже? Тільки промовчить?..

Пора тепер щось думати загалом,

Бо знову в Україні задощить...

І сили всі, – слабенькі, недозрілі, -

Розсиплються, як зерна після жнив.

Он я... Венеру... Зранечку... Зустріла.

Її також Меркурій загубив.