Небесна сотня

з рубрики / циклу «Про долю»

За убієнних всі молімося,

Чолом землі своїй вклонімося,

За її муки, поневіряння,

Вона ж, як пташечка та рання.

Дарує всім свою любов,

Хто вічний спокій в ній знайшов,

Нехай пробачить усіх нас,

Що пішли в вічність в мирний час.

Немов і куля не ворожа,

З барикад стояла огорожа,

А він лупив клятий катюга,

Над усіма була наруга.

Лупив – не мав він зовсім впину,

Кого у шию, кого в грудину,

Змішались кров, стогін і піт,

Вмить почорнів весь білий світ.

Заголосила Україна,

А в чім була її провина?

Страшна історія писалась,

Вона у крові вся купалась.

Життя лишили діти, внуки,

А в кого в крові усі руки,

Ту кров довіку не відмити,

А, як на світі з нею жити?

За убієнних всі молімось,

Чолом низенько їм вклонімось.

м. Славута,