17.11.2013 16:02
для всіх
1099
    
  3 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Згасла зірочка

Згасла зірочка

з рубрики / циклу «Про долю»

Сіло сонце за лісок,

Сіло спочивати,

Місяць випустив діток,

На небі погуляти.

                          

Світять всміхаючись вони,

Бавляться, мов діти,

Та серед них і є сумні,

Яким вже час летіти.


Летить униз одну лиш мить,

Та на льоту згоряє,

Немов осінній лист тремтить,

Життя чиєсь згасає.


Кажуть бажання загадай,

Тому віри немає,

Ти спокій вічний побажай,

Хто нас в ту мить лишає.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.11.2013 16:27  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово! Мабуть так воно і є! Люди як зорі. Колись падають з неба. У мене є щось схоже "Краєчок зоряного неба"

 17.11.2013 11:48  Світлана Рачинська => © 

Що за поет , що не писав про зорі. По-дитячому і водночас сумно...