Душа відходить
з рубрики / циклу «Про долю»
Серце горіло вогнем,
Мозок одне диктував,
Згоряла вона день за днем,
Блиск в очах геть згасав.
Діти від жаху тремтіли,
Вирок лякав їх щомиті,
Її покидали геть сили,
Сни, мов туманом, сповиті.
Сняться далекі дороги,
Вона у тумані блукає,
Розвіялись геть всі тривоги,
Душа порятунку шукає.
Тіло далеко лишилось,
Воно для неї не треба,
Її єство геть стомилось,
Душа відлітає до неба.
Плачуть у розпачі діти,
Цілують натруджені руки,
Їй би радіти та жити,
Нестерпні від болю ці муки.
Очі відкрити не сила,
Знову туман огортає,
Все, що любила лишила,
Тіло душа покидає.
м. Славута,
