Дідова байка

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Розказав дід бабі байку,

Про сусідку нашу Райку,

Чув він зранку гучну лайку.

– Є коханець у сусідки,

Тікав бачив біля хвіртки,

Не кажи нікому тільки.

Чоловік застукав вдвох,

Страшний був переполох,

Той із ляку ледь не здох.

Ну, а Райка, мов лисиця,

Так робити не годиться,

Все по хаті метушиться.

– Дай йому кричить щосили,

Щоб геть вуса відлетіли,

Щоб тут ноги не носили.

Вдерся в хату без вагання,

Немов пташка ота рання,

Захотілось вмить кохання.

– Я спросоння не збагнула,

Мовби хвиля навернула,

Про усе святе забула.

Полетіла миттю в рай,

А він клятий самурай,

Ще й на вулиці давай.

Як відкрила свої очі,

Сонце в ніздрі вже лоскоче,

А він дивиться й регоче.

Ти прийшов, дякувати Богу,

Показав йому дорогу,

Вгамував мою тривогу.

Борщ кипить – баба регоче,

Дід розказує охоче,

Кіт вже марцювати хоче.

Ось такий він жартівник,

В піч очима усе блик,

З борщу буде вже шашлик.

– Давай їсти, стара, годі,

Може й ти була у шкоді,

Рогачі стануть в пригоді.

м. Славута,