Муляє матрац
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Сутеніє, спати час,
Та не спиться діду,
Чогось муляє матрац,
Стільки й того світу.
Вкритись ковдрою по вуха,
Тепло та надійно,
Нехай мете завірюха,
В хаті геть не зимно.
Зранку баба щось тулила,
Хитра, мов лисиця,
Може під матрац сховала,
Так геть не годиться.
Як заглянув під матрац,
Аж бризнула слина,
Підвечеряти вже час,
Мов мала дитина.
З головою добре вкрився,
Та смокче горілку,
А, як трохи притомився,
Виглянув в щілинку.
Зайшла баба з двору в хату,
Час вже й відпочити,
Дала всьому вона раду,
Що ж тут говорити.
Притомилася за день,
Дід давно вже вклався,
Аж тут в голову їй дзень,
Чого ж він сховався?
Як під ковдру подивилась,
Оце так халепа,
Як це я так оступилась,
Геть стара дурепа.
А дід кліпає очима,
Та ще й шкірить зуби,
В баби пасок за плечима,
Зараз кіпіш буде.
Держить пляшку та тікає,
Баба, мов гестапо,
Його вже доганяє,
Геть скінчилось свято.
На двір летів, мов та куля,
Аж блищали п’яти,
Замість ковдри тепер дуля,
Як на дворі спати?
Пошкріб двері, немов кіт,
Ще й почав проситись,
Пустив чари свої в хід,
Щиро став божитись.
Відпустило бабу вмить,
Що тут вже робити,
Дід під ковдрою лежить,
Час вже й відпочити.
м. Славута,
