Харків’янам
з рубрики / циклу «Про Україну»
Знов роздирають на шмаття
Вкраїну-неньку. Ні, не яничари,
А рідні діти. Розуму катма,
Бо вірять гаслам: «Звільнимо країну!»
Від кого звільнимо? Таких же, як і ви,
Злиденних, втомлених, повсталих українців,
Котрі боролися проти орди,
Що переплюнула не тільки турків - німців?!
Ми балансуємо над прірвою війни
«Брат» гав не ловить - вільно йде до Криму
Підбурює, очікує: самі
Розіпнемо невдовзі Україну....
Не дорікайте: пафосно звучить!
Бо кров’ю збагрена землиця полив’яно…
Не хочу я, щоб навіть мить
Звучало скрізь, мов лайка, «харків’яни»!
Ви зрозумійте: в нас вона одна!
І для єднання є проста причина:
ТУРБОТИ потребує, а не чвар,
Земля, що зветься гордо БАТЬКІВЩИНА!
Харків, 2.03.2014