16.07.2010 11:15
-
1019
    
  1 | 1  
 © Вітка-Квітка

Приречена схожість

Не варто мовчати – тоді закричи. 

Не хочеш сказати – тоді напиши. 

Не можеш заснути – запалюй вогні. 

Не віриш у правду – не вір і брехні. 


Ти ще не помітив приречену схожість, 

Не знаєш, що з’єднані наші дороги. 

Та руки уже потирає Ворожість, 

І сипле нам солі під зранені ноги. 


Однаковий відблиск у наших очах, 

Однакові іскри у наших серцях. 

І шкода, що я зрозуміла запізно: 

Ми маємо бути хоч трошечки різні. 



с. Струсів, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.07.2010 20:00  Олег Ангел 

В тебе талант;)