18.03.2014 00:44
для всіх
161
    
  - | -  
 © ЛЮЛЬКА НІНА

Роздуми

Роздуми

Сльозинки, мов росинки, покапали з очей, 

Як зіроньки на небі, недоспаних ночей.


Не було тепла й ласки із малих моїх літ, 

Не було чудо-казки, лиш безліч моїх бід.


Я все життя не знала турботи і тепла, 

Все щастя вимітала страшна журби мітла.


Всю ніжність і любов я рідним дарувала –

За все подяки й шани ніколи я не знала.


Народжена була - небажана дитина:

В Успіння Богородиці народин моїх днина.


Померла у цей день Марія – матір Божа, 

Назвали мене Ніна, а це було не гоже.


Як світла душа Діви у небо відлетіла, 

Так щастя і удача мене не захотіли.


Не дурна і не страшна, працювати вміла, 

А лиш мала мить в житті, коли я любила.


Я чекала повсякчасно турботи і ласки, 

І ніжної, приємної, прекрасної казки.


І від батьків, й чоловіків казки я не мала, 

А все ж на мить щасливу надію плекала.


Та не мала щастя я, і не буду мати, 

Почуття мої душевні нікому не знати.


В цьому я переконалась за всі свої роки –

Тяжкі були і нестерпні життєвії кроки.


Після всього біль утрати, тяжка біль страждання, 

В рідних людях найдорожчих лиш розчарування.


І лиш Бог один - відрада, віра і надія, 

Неповторна любов щира, нездійсненна мрія.



18.08.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!