20.03.2014 17:54
18+
174
    
  4 | 4  
 © Ірина Червінська-Мандич

Ми

Ми – дисиденти, ми – дезертири,

Ми – екстремісти, ми – полонені,

Ми – дилетанти, ми – каноніри,

Ми – спеціальні посли із Заїру,

Ми – стоп-машини, ми – пусковажелі

На коридорних побілених стінах,

Ми пропливали у морі тонажними,

Ми пролітали під небом країни,

Ми – кабінетні, ми – бюрократи,

Ми – вчора видані довідки психо,

Нас "можна" бити, ламати, карати,

Ми ж навіть в танку засядемо тихо,

Ми стільки сили не мали ще зроду,

Ми – не дуби – викорчовувать марно,

Ми особливої крові й породи,

З нами війна не минає безкарно.



4.02-19.03.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.03.2014 16:49  Ірина Затинейко-Михалевич 

слова заставляють такі гордитися своєю нацією...НАМИ ТАК БАГАТО ПЕРЕЖИТО...

 20.03.2014 20:39  Тетяна Белімова => © 

Іро! До мурах! Справді! Так і є! Наша революція довела, що ми - громадяни, а не стадо!
Дуже вдалий прийом єдинопочатку (візьму за приклад - на семінарах буду зачитувати)))

 20.03.2014 20:05  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Стерню пройшовши і ями,
Ми залишаємось ЛЮДЬМИ! - експромт навіяний Вашим віршем.
Чудово!

 20.03.2014 14:35  Ганна Коназюк 

Чиста правда... Толково написано.