Моє кохання, мов лелека
Моє кохання, мов лелека,
Немов сумний пташиний гомін,
Бо ти - мій подих, дощ у спеку,
А взимку – теплий сонця промінь.
Ти полонив мої думки,
Мій сон і серце, все життя.
Все мало бути навпаки –
Тепер нема вже вороття.
Ти сповнюєш мене життям
Таким легким, як вітер в полі.
Й за те, що стріла я тебе
Я щиро вдячна власній долі.
