Буває
Буває так порожньо в грудях…
Десь там в глибині мого тіла
Заковує вакуум подих –
Без кисню в легенях чорнила…
Я спрагло щоночі їх пила/
Сп’яніла…
Шукатиму виправдань вчинкам.
Пігулки розчиняться згодом..
А серце, дорожня торбинка,
Затерта пісним епізодом.
Я рани маститиму йодом/
Чи льодом…
В до болі нервовому згустку
/Аби не зашкодить нікому/
Cвинцем заливатиму пустку,
За душу здалось щоб чужому…
Безглуздо вертатись додому /
Сліпому…
21 березня 2014 р.
