24.03.2014 01:01

для всіх

283

13 | 13

 © Сашко Новік

Різав

з рубрики / циклу «UKR1.415beta»

Вона щоразу його пізнавала,

сильну руку та юне обличчя,

і добровільно давала,

різать себе на збіжжя.

І вперше вона раділа,

і майже не чула болю

бо знала, що зранене тіло

життям проросте поволі.

А він сім"я їй клав у рани

і рясно зливав водою,

і сонячний промінь, весняний

згодом її погоїв.

А вдруге вона боялась,

та й в нього тремтіли жили

та волю в кулак зібравши,

одне одного вони боронили.

І вона розліталась шматками,

а він сіяв вогонь невпино,

і димілось під його ногами,

стріляних зерен латунне лушпиння.

А втретє вона кричала,

кляла за цю прямокутність,

його ж рука краї підчищала,

а очі з"їдала відсутність.

І між ними зв`язок тоді зник,

а виростала лише напруга,

коли він ховав у ній

на війні полеглого друга.