26.03.2014 14:41
лише 18+
140
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич

Почайна

А може сьогодні я не така звичайна,

А може учора ти – не моя Почайна.

А може… Не може. Не треба. Шуруй… із Богом

Хоч до надпоріжжя, хоч перепливай пороги.

Іди, не вертайся, на вермут – не твої квіти,

Це небожевілля, тобою давно зужите,

У скриньку, у цинкову, ключик – за вітром попіл…

Як постіль холоне – які сентименти, хлопе?



24.03.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.03.2014 14:23  Тетяна Белімова => © 

Дійсно - не до сантиментів у таких ситуаціях, коли вказують на валізу і задають напрямок руху)))
Кожен рядок віддає попелом надій.

 26.03.2014 13:04  Ганна Коназюк 

Це називається вийшло "з ужитку", або всьому свій час... Емоційно, сильно, чесно!..

 26.03.2014 12:01  Олена Вишневська 

Та ніяких вже сентиментів! Зачепило, Іро...