Ірина Червінська-Мандич Почайна
А може сьогодні я не така звичайна,
А може учора ти – не моя Почайна.
А може… Не може. Не треба. Шуруй… із Богом
Хоч до надпоріжжя, хоч перепливай пороги.
Іди, не вертайся, на вермут – не твої квіти,
Це небожевілля, тобою давно зужите,
У скриньку, у цинкову, ключик – за вітром попіл…
Як постіль холоне – які сентименти, хлопе?
24.03.2014
26.03.2014 14:23 Тетяна Белімова => © |
 Дійсно - не до сантиментів у таких ситуаціях, коли вказують на валізу і задають напрямок руху))) |
26.03.2014 13:04 Ганна Коназюк |
 Це називається вийшло "з ужитку", або всьому свій час... Емоційно, сильно, чесно!.. |
26.03.2014 12:01 Олена Вишневська |
 Та ніяких вже сентиментів! Зачепило, Іро... |