Іржаві сніги
Стоять літаки на занедбанім часом летовищі,
Іржаві сніги опадають з поношених крил,
І скельця округлі сумують надхмарним видовищем –
Нічого до помочі вже, ну хіба що тротил…
Бабахнуло раз і удруге, і втретє, востаннє –
Уламки птахами лягли на повітря й летять…
А біля сапера пілот утирає нежданні..
Усе. Непридатний. Списали. Без танцю й заклять…
І сумно. І пусто. І мовби сім"я в домовинах,
Хоч донька із сином за спиною: «Тату, дивись!
Як лепсько горить!» Ну а може пішли б усі ви на…
Вина! Ні, отрути… І, небо, корись, як колись!
4.04.2014
