мати моя нація
Я української нації син
Колись ма´ти заснула.Й минув часу пли´н..
Та діти не спали. І я теж не спав.
Вони духовно зростали і час їх настав!
Засяявши сонце, крізь штори блищить,
А мамі все темно..- тому вона спить..
Сиро´тами дітям набридло вже бути..
Тепло материне вони хочуть відчути!
Зібравшись усі, нації діти
З вигуком: «Досить! Набридло терпіти!»
Ми хочимо бачити нації очі!
Без турбот і жаху засинати щоночі!
І взялися разом за тяжке полотно!
Не зразу далося впасти воно..
Там нагорі щось крепко тримає-
Вигідно їм коли мати дрімає..
Та ми не такі-жага до сонця безмежна!
Жодна в світі дитина не хоче бути залежна!
Бажання росло тай росла наша сила!
Ця сила безмежна ту штору звалила!
Засяяло сонце у мамині очі..
Закінчи´лись тривалі мамині ночі…
Прокинулась нація! І в обійми всіх взяла´..
А побачивши загиблих, покотилася сльоза..