Червнева ніч
Коли поволі напливає
Червнева ніч, духмяний рай,
Десь поруч соловей співає, -
Здається, вічність завмирає,
Душа летить за небокрай.
Зіркам далеким, незбагненним,
Що безліч бережуть таїн,
Давно відомо достеменно:
Не страшно те, що всюди темно,
Лиш сумно, коли ти один.
А чорна ніч, як чорна кава,
Солодка, й присмак гіркоти,
Густа й гаряча, і ласкава,
І небезпечна і цікава,
Кудись все кличе, кличе йти.
Так довго зоряний серпанок
Тримав в обіймах залюбки,
Аж поки встав рожевий ранок.
Щось таємниче наостанок
Шепочуть, бліднучи, зірки.
