Нюрнбергські трамвайчики
Українцям за кордоном присвячується
Сьогодні з позаранку я не в настрої —
Хотів заховатись від світу кудись.
Та після чергової спроби невдалої
На зупинці Friedrich-Ebert-Platz опинивсь.
Сюди приходять вагони-графіті,
Що по маршрутах розносять охоту,
Ще сонні трамваї розмаїті,
Що зранку розганяють дрімоту.
В старому місті живуть художники стріт-арту,
Трейн-бомбінг на трамваях вони малюють.
Майстерність графіті у них заради азарту —
Рухомі витвори мистецтва місту дарують.
Вони вкладають душі у трамваї залізні
Й дають їм влучні, яскраві імена.
Поспішають містом машини міфічні,
Привозять перехожим рукотворні чудеса.
Кораблі до причалів надійно швартують,
Літаки на смуги бетонні і довгі сідають,
А нюрнберзькі трамваї приходять на зупинку,
Та городян заманюють в чарівну казку.
Ось прибуває, мов на сторінці книжній,
Привид-трамвай із далекого минулого.
Скриплять вагони, мов у легенді дивній, —
Любуюсь... і сподіваюсь на іншого.
Стою на зупинці, наче на виставці,
Минуле, сучасне і майбутнє вбираю.
Дивлюся — суне вагон в вишиванці,
І я в нім неньку Україну здалеку вбачаю.
А ось сучасна, стрімка комета пролітає —
Лиш встигаю яскравий колір розпізнати.
Він швидко сотню шалену набирає —
Таким, здається, шлях до зірок можна здолати.
Дивлюся на автомобілі з іронією:
Сигналять, метушаться туди-сюди.
Іде трамвай своєю колією —
Із ним ти встигнеш хоч куди завжди.
Над рейками ранок повільно світліє,
І скло зупинки ловить небо волошкове.
Хтось мовчки кудись поспішає й радіє,
А я повертаюсь до дому свого нового.
В.С.Курзанцев