географія тіл
географія тіл… її вИтоки струмами в лініях
нерозділених снів розтікаються рІками вниз
від пульсуючих скронь до зап’ястя… в палаючих візіях
вибухає табу… пробиває крізь простір… спинись…
божевільний потоп… з браком кисню... втрачаємо подихи…
один в одному ми розчиняємось літрами злив…
я у тОбі тонУ, у очах твоїх, витканих з подиву,
ти ж моє джерело лише злегка край неба надпив…
від захмарних вершин до глибин, повних терпкого солоду,
поміж тисячі слів ми втрачаємо розум в цю мить.
ти вивчаєш мене, наче вперше, заморений голодом,
мій медовий напІй тебе знову і знову п’янить…
наче первісний звір в цій задусі безсоння народжений:
ніжність з болем… межа… хриплий голос зривається в крик…
і втрачається сенс в домінантності - ділимо порівну
насолоду хмільну і солоний гріха материк…
.gif "{#}")
.gif "{#}")
(це я за себе і за Белю)))