Географія
Для тебе - осінь, що вкриває листям місто, півснами огортає мляві душі
Раптових тіней, що в кутках небес шукають прихисток чи волю.
Для тебе - неосяжні маси океану і геть маленький клаптик рятівної суші
Де всі будинки одяглись у світло-жовтий колір.
Тобі я присвятила кожен зорепад в обіймах незлічених міст
В котрі мене відносили на крилах металеві пави
Тобі я адресую вірш, легенду, пісню, думку або лист
Народжені в півсвітлі Бонну і Оттави.
Для тебе з надр - назовні котяться скарби віків
Мої забуті, випещені осінню легенди
Веселі станси згублених у водах моряків
І сонно-терпкий присмак різнотрав’я на фазенді.
Для тебе - стиглий хміль рубінових озер
В яких сплелися біль і дотик тиші
Для тебе - шовк думок, вертинівський "Флобер"
І вічне: "більше, швидше, вище".
Вже десь знітилися і вицвіли колишні сни
І у моїх обіймах ніч колише зародки туманів
Отак раптово пролетіти з однини -
І в пащу до цукрової омани.
Я у Брюсселі на семи дорогах розбираю мур
Котрий між нами вистиг льодом і дощами
Тебе чекають Парк Бельвіль, собори, Лувр
І ти летиш туди - прямісінько до рятівної брами.
А потім - випаде мозаїка проблем, нових ідей, запрошень і польотів
І я збиратимусь - у Норвіч чи Гарлем?
А ти долатимеш, як хвилі, чийсь супротив.
Дарма, ми повернемося туди, де жовтень плетивом прикрасив тіні вулиць
Де розкидалися століттями сади, повітря скрізь просякнуте минулим
Останній крок - в вологу ніч зими, де вітражами зацвітають хміль і шепіт
Ми вилітаємо в Венецію - кіньми, запряженими в зоряну карету.
Київ, 2/10/2010
