Мені не здалося
Я кохаю тебе… І, можливо, запізно й невчасно –
На годиннику стрілки показують за мить до літа,
Та весняне загострення страху самотності, власне,
Не залишило шансів: я дихала твоїм повітрям…
І, можливо, мені не відомі в твоїй душі змінні
І залежність зв’язків у структурі складного рівняння –
Твоє сонце сьогодні вуста цілувало промінням,
Наче вперше купалось в коханні, а, може, й востаннє.
І, можливо, цей вітер – не твій такий бажаний дотик,
Та здається, що ти наче граєш з русявим волоссям...
І, можливо, весна ця залишить по тОбі лиш опік –
Я кохаю тебе… Так вже сталось… Мені не здалося…
1 квітня 2014 р.
