09.04.2014 16:02

18+

289

6 | 6

 © Оля Стасюк

Переродження душі

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Про все, здається, написала:

Були і роси, й спориші.

Але чогось все рівно мало

Моїй зневіреній душі.

Не вистачає просто жити.

Так хочеться, - хоч напишу! –

Ці вікна навстіж відчинити –

В обійми теплого дощу.

А він холодний. І не ранній,

На одне око вже сліпий,

Не перший зовсім, не останній,

Прозорий, слізний, тихий, мій!

Я не віддам його нікому,

Хоча й не відчиню вікно:

Боюся випустити з дому

Останнє в Вінниці тепло.

Та мовити «спасибі» мушу –

Це він, цей тихий дощ, приніс

Мою воскреслу нині душу,

Прозору душу з чистих сліз.