10.04.2014 20:54

лише 18+

215

5 | 5

 © Оля Стасюк

Роз’їдемось?..

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Знов – весна із пахучими квітами,

Холоди ці – напевне, прощальні.

Не зненавиділа – любитиму.

А нейтрально… Що в світі нейтральне?

Яке діло кому куди хочеться?

Мені – в гори. Ти мрієш про хвилі.

Але в хвилях чомусь не пророчиться,

Не сміється у горах щось, милий…

А іще в тих лісах не награєшся

У кохання без жодної вади.

Навпаки, там в собі розбираєшся

І шукаєш глибокої правди.

Адже гори далекі від лестощів –

Це не світле гладеньке каміння!

Вони істину мають у величі,

У комашці й зіркових склепіннях.

Там в кохання не бажано гратися,

Бо стрімкі дуже вигини плаїв.

Доведеться, коханий, прощатися.

Я – в Карпати. Себе пошукаю.