09.04.2014 00:10

лише 18+

212

4 | 4

 © Оля Стасюк

Без тіні помсти

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Не для того любила, щоб клясти.

Навіть зараз, коли всі зірки

Ладні з неба на голову впасти

І спалити до крові мости.

Навіть зараз, коли вже від болю

Ледь не вию на місяць, як пес.

Нащо помста впереміш з любов’ю?

Не для того молила в небес

Цього дива.

Не кличеш своєю,

То за це проклинати? Так знай:

Я не схожа на чорну Медею

І на світлу Марусю Чурай.

Я не схожа на вбивцю і ката,

Не зашепчу і не затрую.

Я не буду тебе зневажати

І нещастя тобі не пришлю.

Хто любив – той клясти не посміє,

Бо слова ці чужі для душі.

Хоча досі зізнатись не смію –

Я стояла на цій вже межі

І не знала: забути, любити,

Збожеволіти… Та не клясти.

Я не зможу без тебе прожити,

Точно знаю. Та я – це не ти.