На крильцях вітряних казок

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Дві жабки народились серед літа,

Зрання до ночі плавали в воді,

І рідна річка, сонечком нагріта,

Була їм наймилішою в житті.

Весь день пірнали поміж очерету,

Аж збовтували хмари мулу дном,

Ловили комарів у стані злету

Й співали квакотушки перед сном.

До річки якось бабка прилетіла,

Де жабки розважались залюбки,

І з крилець над водою тріпотіла

На хвилях вітру спіймані казки.

Про сонце, воду річкову прозору

Про дощ із хмар і квіти полину,

Про хом’яка, що за щоками в нору

Наніс запасів купку не одну…

З латаття жабки виповзли на берег

Пробравшись через куширі рясні,

Вслухалися у крилець кожен шерех,

Забули навіть квакати пісні.

А як скінчилась вже остання казка

Й застигла бабка на краю листка,

Просили жабки: – Розкажи, будь ласка,

Ще раз про щоки й нору хом’яка.