Найтяжчий хрест
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Найтяжчий хрест дістався – Україна,
Земля рабів і вільних – всіх разом.
Лиш тут палаци – на старих руїнах,
Від них давно не віє вже теплом.
Такі тут люди, як ніде у світі,
А мир вартує вічних сперечань.
Тут розцвітають гарно перші квіти
Між гасел, перепалки й проклинань.
Тут може відокремитись частина
Лише по волі кількасот осіб.
Найтяжчий хрест – красуня-Україна,
Де пахне дим від шин і теплий хліб.
Найтяжчий хрест невмілому народу,
Що сам собі зробився тягарем…
Напевне, час вже вдатись до свободи,
Бо забагато виникло проблем.
І хрест перекладаєм на останніх,
І ділимось, і губимось в собі…
Чомусь зважаємо на тих піраній,
Що тільки злість розсіюють в юрбі…
Подумаєш, прийшли собі зі Сходу,
Вельможі, все їм можна, все вже їх!
А відбирати в братського народу –
То є страшний, непримиренний гріх.
У нас усі сусіди – досить дивні,
Але не в них всеукраїнське зло:
Найтяжчий хрест – зруйнована країна.
Але ж піднімемо? Й донесемо?..
