24.04.2014 01:19
лише 18+
268
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

А я – люблю

А я – люблю

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

А я люблю – хоч знищ мене, хоч викинь,

Хоч вбий чи просто в попіл розітри.

В мені кричать мільйони манускриптів

Ще лицарської, давньої доби.


А я люблю, хоч, мабуть, вже не мушу.

Це вже хвороба, прірва, біль і злам...

Не відбирай мою останню душу,

Я й так тобі колись її віддам.


А я люблю. Любитиму до скону,

Та й потім, мабуть, вічності зо дві.

Не розкажи цю таїну нікому, –

Вона ж піде полином по землі.


Ти не зітреш ніколи це кохання,

Скажи – розіб”юсь, душу розітну!..

Болить щось, ніби вперше і востаннє...

Вогнем, поривом, ніжністю... Люблю.

Оля Стасюк цікавиться

  • Оля СтасюкМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.06.2016 22:17  Ольга Терен => © 

Дуже гарно і щиро!

 25.04.2014 17:32  Тадм => © 

зворушила, Оль

 24.04.2014 16:39  Світлана Рачинська => © 

Таки любиш!... Рядки підкорюють щирістю і справжністю. ЛГ, не звинувачує цілий світ і долю у змові проти себе, а щиро і надривно зізнається у своїх найсправжніших почуттях... Дуже гарно і дещо несподівано і сміливо, чим захоплююсь!!!)

 24.04.2014 11:24  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

...і ще, ця поезія заставила пригадати улюблений вірш грузина Ніко Гомелаурі

"Десять секунд, как с тобой повстречался,

Девять секунд, как лицом посветлел я,

Восемь секунд, как почувствовал тело,

Семь, как проник в тебя, влился, остался.

Шесть — долгих вечных секунд на мученье,

Пять — и рождается стихотворенье.

Вот за четыре секунды простился.

За три — заплакал и перекрестился.

За две — удар раздается сердечный.

Хватит одной, чтобы сердце разбил.

Десять секунд пронеслось после встречи,

Вечность уже — как тебя полюбил."

 24.04.2014 10:57  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

проймає висловлення сили Любові...яка існує "вічності зо дві" у нас іще від лицарської доби...Ми не вмираємо...Любов не помирає - вона струмить вічно...спонукає поезія до замисленням над безкінечністю нас, любові в нас. Дякую за справжність слів.

 24.04.2014 08:16  Білецький Михайло => © 

Дуже Гарно:)

 24.04.2014 06:51  Деркач Олександр => © 

Гарно

 23.04.2014 22:37  Тетяна Белімова => © 

Які чудові слова, Олю! Так ніжно!)))
(ти йому прочитала, я сподіваюся???) ;)