28.04.2014 01:44
18+
267
    
  1 | 1  
 © Ірина Червінська-Мандич

Місто

У мене є місто, зіткане з дерева й плоті,

З віскозних гардин звисають чужі імена,

Під місяцем завжди – стегно до стегна,

І вулиці чорні – на дротах.


В старому ридвані вмістилося то моє місто,

Будинками позаростали бетонні поля,

А за підніжком ридвану – земля

Котить травою навспак, білим лісом

Чорні сніги пролітають.

З нуля


Все починається, місто моє – не виняток –

Вкладень і втулень, розписаний пензлями днів.

Вуличка кожна – пилючний ковток,

Кожен під’їзд – без замків.



12.04.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.05.2014 21:54  © ... => Шкромида Іванна 

Спасибі! ) отак поповнюється словниковий запас - із творів інших поетів )))

 01.05.2014 17:14  Шкромида Іванна => © 

Дуже затишний вірш, якщо можна дати йому таку характеристику.
І відкрила для себе слово "ридван".

 28.04.2014 15:21  © ... => Тетяна Белімова 

колись читала, але вже не пригдаю, бо то було давно. пам"ятаю тільки враження від Антоничевої поезії загалом - позитивне)

 28.04.2014 14:02  Тетяна Белімова => © 

Мені дуже подобається урбаністична поезія! Вона така неповторна! Не знаю, чи ти знайома із "Ротаціями" Антонича?