Ірина Червінська-Мандич Місто
У мене є місто, зіткане з дерева й плоті,
З віскозних гардин звисають чужі імена,
Під місяцем завжди – стегно до стегна,
І вулиці чорні – на дротах.
В старому ридвані вмістилося то моє місто,
Будинками позаростали бетонні поля,
А за підніжком ридвану – земля
Котить травою навспак, білим лісом
Чорні сніги пролітають.
З нуля
Все починається, місто моє – не виняток –
Вкладень і втулень, розписаний пензлями днів.
Вуличка кожна – пилючний ковток,
Кожен під’їзд – без замків.
12.04.2014
02.05.2014 21:54 © ... => Шкромида Іванна |
Спасибі! ) отак поповнюється словниковий запас - із творів інших поетів ))) |
01.05.2014 17:14 Шкромида Іванна => © |
 Дуже затишний вірш, якщо можна дати йому таку характеристику. |
28.04.2014 15:21 © ... => Тетяна Белімова |
колись читала, але вже не пригдаю, бо то було давно. пам"ятаю тільки враження від Антоничевої поезії загалом - позитивне) |
28.04.2014 14:02 Тетяна Белімова => © |
 Мені дуже подобається урбаністична поезія! Вона така неповторна! Не знаю, чи ти знайома із "Ротаціями" Антонича? |