Судний дощ
Коли вже переповнилась земля
Цинізмом, перелюбом, хіттю, блудом,
Господня кара впала на поля,
Дощем з небес, огненним, жахним - судним.
На жаль, не вибирає дощ той, ціль,
І гинуть впереміш і "наші", й "їхні"...
А стогін чути, певно, звідусіль,
Бо для Вкраїни всі сини їй рідні.
Бо матері однаково болить,
Коли її сини безславно гинуть.
Скривавлена, Вітчизна-мати снить,
Що вистачить в дітей і глузду, й сили,
Щоб пережити лихоліття час
І винести з війни гіркі уроки;
З колін піднятись, об`єднавшись враз;
В майбутнє розпочать творити кроки!
