12.05.2014 00:23
for all
228 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Незабудка

Дорогій матусі

В небесній блакиті засяяло сонце,

промінчик пустило у моє віконце.

Цей промінь ласкавий, немов руки мами,

що ходять за мною крутими стежками.


Хлюпочеться річка поміж берегами,

нагадує рідний мені голос мами,

нагадує пісню мені колискову,

і місяць сріблястий, й зорю вечорову.


Полями й лугами босоніж пройдуся.

Вітрець обіймає, немов би матуся,

так лагідно пестить і руки, й обличчя,

до болю знайомо й водночас незвично.


Простіть мені, мамо, за зло, що зробила,

що ту сивину на голівку пустила.

Простіть Ви свою несвідомую дочку.

Прийміть у дарунок ці щирі рядочки.


Живіть дуже довго і дуже щасливо,

Хай буде життя, немов справжнєє диво,

Щоб очі від горя не плакали, ненько,

цього я бажаю Вам, мамо рідненька!



2004

Публікації: Незабудка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.05.2014 07:58  Тетяна Белімова => ©