25.05.2014 01:02
for all
160 views
    
rating 4 | 1 usr.
 © Адам Буткевич

Сходить сонце

Море зранку ледь шуміло,

Горизонт в агонії палав.

І те що вчора вже остило,

Час із пам`яті стирав.


Сходить сонце,

кров`ю омиває край землі,

Манить в край далекий нові кораблі.

На скелі з попелу розправить крила,

Птах, що вчора в день зламав їх об вітрила.


Приходить день, і нам здається...

Нам здається ми- не ми.

Серце завше остається,

Здається, у чужому сні.



приблизно наступний день

Публікації: Адам Буткевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.05.2014 10:59  Тетяна Ільніцька => © 

Море, сонце, ранок і сни! І все у межах одного твору! Дуже романтично!