25.05.2014 01:02
Без обмежень
141 views
Rating 4 | 1 users
 © Адам Буткевич

Сходить сонце

Море зранку ледь шуміло,

Горизонт в агонії палав.

І те що вчора вже остило,

Час із пам`яті стирав.


Сходить сонце,

кров`ю омиває край землі,

Манить в край далекий нові кораблі.

На скелі з попелу розправить крила,

Птах, що вчора в день зламав їх об вітрила.


Приходить день, і нам здається...

Нам здається ми- не ми.

Серце завше остається,

Здається, у чужому сні.

 приблизно наступний день




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.05.2014 10:59  Тетяна Ільніцька => © 

Море, сонце, ранок і сни! І все у межах одного твору! Дуже романтично! 

Публікації автора Адам Буткевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо