Сходить сонце
Море зранку ледь шуміло,
Горизонт в агонії палав.
І те що вчора вже остило,
Час із пам`яті стирав.
Сходить сонце,
кров`ю омиває край землі,
Манить в край далекий нові кораблі.
На скелі з попелу розправить крила,
Птах, що вчора в день зламав їх об вітрила.
Приходить день, і нам здається...
Нам здається ми- не ми.
Серце завше остається,
Здається, у чужому сні.
приблизно наступний день
