25.05.2014 01:02
для всіх
251
    
  - | 1  
 © Адам Буткевич

Сходить сонце

Море зранку ледь шуміло,

Горизонт в агонії палав.

І те що вчора вже остило,

Час із пам`яті стирав.


Сходить сонце,

кров`ю омиває край землі,

Манить в край далекий нові кораблі.

На скелі з попелу розправить крила,

Птах, що вчора в день зламав їх об вітрила.


Приходить день, і нам здається...

Нам здається ми- не ми.

Серце завше остається,

Здається, у чужому сні.



приблизно наступний день

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.05.2014 10:59  Тетяна Белімова => © 

Море, сонце, ранок і сни! І все у межах одного твору! Дуже романтично!