Карусель
вузько і холод, і Лета по ринві тече,
часу дощі в придорожній вмістились канаві,
вільно розкручує вітер каркас-карусель,
де на фігурках гойдаються Наві і Яві.
стишує кроки пора своєчасних дилем -
нащо шуміти, як скапують хмари на сіре?
місто, як жертва, і місто, як давній тотем -
два небезпечних і пилом поранених звіра
тихо вляглися і мряку, як страву, жують,
в келисі вечора плавають спогадів мухи
з кожного тилу й анфасу, і губиться суть
погляду звичного на пристосовані рухи.
5.06.2014
