Кричала мати

з рубрики / циклу «Про долю»

Кричала мати, схаменіться,

За що невинну ллєте кров,

Навкруги добре роздивіться,

Хто вигоду в тому знайшов?

Невинна кров, її дитина,

Її надія і опора,

Немає вже у неї сина,

Ворог, мов невидима потвора.

Свої глядять цебе велике,

Купають в розкоші завзято,

Обличчя в багатьох дволике,

Брехні і блуду там багато.

Кричала мати – «чуєте, люди,

Для чого бійня, схаменіться,

Хто кров змивати скажіть буде?

Усі до Бога поверніться».

Кричала мати – плакало небо,

Дощ лив, не було йому впину,

– «Не треба люди, прошу не треба,

Прости за смерть коханий, сину.

Прости, не вберегла, не відкупила,

Ти повернутись обіцяв,

А я все Божу Матінку просила,

Щоб усі кулі обминав.

Не вберегла моя любов,

Нахабна смерть тебе забрала,

В її обійми ти пішов,

А я, немов примара стала.

Для кого треба розкажіть?

Невже таку старість чекала?

За що син у труні лежить?

На чиї руки кров та впала»?

Кричала мати, плакали люди,

Летів у небеса той крик,

Скільки ще бійня тривати буде?

Не сотня жертв в тій бійні лік.

м. Славута,